інформаційні технології, наука, життя

Доктор технічних наук. Доцент.
Львів'янин, 35 років.

Освіта: математик. Закінчив з відзнакою Львівський Національний Університет імені Івана Франка, факультет прикладної математики.

• З 1995 року працюю у Національному університеті "Львівська політехніка".

27 березня 2008 року відбувся захист моєї дисертаційної роботи "Методи та засоби позиціонування сайтів в системі World Wide Web" на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 01.05.03 "Математичне та програмне забезпечення обчислювальних машин та систем".
У дисертації вирішено важливу науково-прикладну проблему побудови методів та засобів формування позиції сайту в системі WWW, які би забезпечували ефективність функціонування сайту на тривалу перспективу, стійкість до зовнішніх впливів та змін у глобальному середовищі. Для вирішення цієї проблеми запропоновано модель глобальної системи WWW, що охоплює загальну формалізацію WWW та правил глобального середовища, позиційну модель сайту та аудиторії сайту, що є орієнтованою на опис та вирішення завдань позиціонування сайтів. Формалізовано механізми та процес формування позиції сайту у глобальній системі WWW та запропоновано методи їхнього покращання шляхом зміни тематики сайтів, організації ефективної взаємодії сайтів, керованих спільнот користувачів та холдингів сайтів.
У прикладному аспекті розроблено методи ефективного позиціонування сайтів різних типів у системі WWW, методи та алгоритми побудови Веб-холдингів задля покращання позиціонування окремих сайтів та автоматизовану систему керування Веб-холдингом. Експериментальні дані підтвердили достовірність постановки задачі та побудованих формальних моделей і ефективність запропонованих методів і засобів позиціонування сайтів.
Детальнішу інформацію про роботу, зокрема її зміст та фрагменти підготую пізніше

Простий сайт, але з досить приємними знимками з космосу.
http://www.bestplacesofworld.com

Побачила світ моя авторська наукова монографія "Позиціонування сайтів в глобальному інформаційному середовищі", Видавництво Львівської Політехніки, 2007р.
У монографії досліджено та вирішено важливу науково-технічну проблему позиціонування сайтів у глобальній системі World Wide Web. Для розв'язання цієї проблеми виявилося необхідним розглянути широке коло питань, зокрема розробити формальні моделі глобальної системи WWW, її окремих складових, сайтів та аудиторії сайтів, методи ефективного позиціонування сайтів різних типів у системі WWW, методи та алгоритми побудови Веб-холдингів з метою покращання позиціонування окремих сайтів та автоматизовану систему керування Веб-холдингом.
Книга призначена для спеціалістів з проектування, розробки та позиціонування Веб-сайтів, науковців у галузі глобальних інформаційних систем, Інтернету та WWW, фахівців з електронної комерції та Інтернет-реклами, менеджерів комплексних Веб-проектів, а також для аспірантів та студентів відповідних спеціальностей.

Найпопулярнішим сервісом миттєвих повідомлень на просторах СНД була і є така собі ICQ. Якось так історично склалося, що не мати і не користати ICQ є практично моветоном для активного користувача Інтернету в наших краях. Навіть мене, що я дуже не люблю цей сервіс, життя таки заставляє інколи ним користати.

У продовж останніх років одною з найважливіших задач сайтобудування є задача популяризації сайту.
Існують різні підходи до вирішення даної задачі. Проте, для більшості з них характерним є боротьба за покращання позиції сайту в пошукових системах. Дана задача вимагає досить компексного аналізу сайту на всіх етапах розв'язання. Причому аналізу достатньо специфічного – аналізу не стільки “внутрішнього”, коли аналізується вміст, структура чи журнали сайту, а “зовнішнього”, коли аналізується ставлення WWW до сайту.

Оптимізація форумів та інших форм спільнот користувачів WWW
Дана стаття була написана і лише зараз опублікована у науковому віснику “Львівської Політехніки”. З організаційних причин вона пролежала 2 роки у видавництві. Тому в цій статті ви не знайдете терміну Веб 2.0, який тоді це просто не існував. Проте, про своїй суті стаття саме про це – як керувати та оптимізовувати Інтернет-спільноти, базове поняття для Веб 2.0

Що ж таке все-таки Веб 2.0? І в чому проблема України?
Я вже був написав статтю на тему Веб 2.0 http://it.ridne.net/uaweb2 , проте стаття була написана для одного науково-популярного українського видання і так і застряла (поки що, сподіваюся) в редакції. Я змучився чекати і кинув її в Мережу. Після цього я отримав непоганий зворотній зв'язок від читачів, з відгуків яких я зрозумів, що далеко не все там у статті очевидно. Крім того, тема Веб 2.0 та Уанету почала обговорюватися і широким загалом, зокрема в дискусійному листі Вебман.
Тому зараз пишу виключно для Вебу – простіше та практичніше.
Отже давайте з початку.

Глобальне середовище World Wide Web на сьогодні є безпрецедентним і унікальним інформаційним ресурсом, який об’єднує в собі величезні об’єми інформації. Розвиток цього глобального середовища є одним з ключових напрямків глобалізації та розвитку цивілізації.
Кількість користувачів Інтернет зараз у світі сягає мільярда і продовжує швидко зростати. У цьому рості приймають участь традиційно високотехнологічні країни (Північна Америка, Європа, далекосхідний регіон), проте останнім часом спостерігається також стрімкий ріст популярності Інтернет і в країнах третього світу
Україна приймає активну участь у розвитку даного середовища. WWW поступово займає домінуюче місце серед засобів пошуку, передачі інформації, спілкування в Україні. По різних даних, в Україні активними користувачами Інтернету є від 15% до 20% населення. Вплив WWW на українську громаду постійно зростає, складаючи серйозну конкуренцію електронним ЗМІ та друкованим виданням.
Проте, зі сумом можна зазначити, що на сьогодні Україна та українська нація не використовує в належній мірі потенціал WWW для свого розвитку, більше того, деякі тенденції розвитку WWW та Інтернету породжують обгрунтовані перестороги щодо можливих нових загроз для України. Причиною такої ситуації є не стільки характер сучасних технологій (розвиток Веб-технологій носить досить об'єктивний характер і не може класифікуватися як ворожий Україні), скільки пасивність України у формуванні структури та правил WWW.

Технологія AJAX стрімко увірвалася в типовий набір технологій формування Веб-сторінок і зараз набуває ще більшої популярності.
Вперше користувачі близько познайомилися з AJAX в новій пошті Google Mail (Gmail) і були вражені високою інтерактивністю Веб-сторінок та їхньою “легкістю” під час змін. Фактично, по інтерактивності такі сторінки вже більше співмірні з локальними програмами “офісного” класу ніж з традиційними HTML-сторінками.
Я не буду зараз вдаватися в деталі технології (це тема для окремого матеріалу, і сподіваюся, що такий матеріал в нас на сайті ще зявиться), відмічу коротко що суть технології наступна. Браузер, окрім статичного HTML разом зі сторінкою підтягує досить хитрий JavaScript код, який постійно тримає звязок зі сервером, отримує потрібні інструкції зі сервера, і відповідно до них модифікує код сторінки (сторінка видозмінюється).
Детальніше про технологію можна почитати наприклад тут http://en.wikipedia.org/wiki/Ajax_%28programming%29
У цій статті мова дещо про інше. Річ у тім, що окрім броузерів сторінки сайту “переглядають” і роботи пошукових систем. А для них звичайно AJAX не значить нічого, і замість AJAX-сторінок вони бачать пусте місце, або стартовий статичний HMTL-код сторінки.
Тут і виникає певна проблема. Попри всю зручність і ефектність сайт виконаний по технології AJAX може для пошукової системи бути пустим місцем. Тобто відвідувачі на сайт з пошуківців потрапляти не будуть. А таку розкіш можуть дозволити далеко не всі власники сайтів.
Коли я вперше познайомився з AJAX, моя думка щодо технології з наведеної вище причини була цілком негативною.
Проте, при детальнішому розгляді стає зрозуміло, що не все так погано. Більше того, використання AJAX для деяких типів сайтів за певних умов може стати навіть корисним з точки зору позиціонування в пошукових системах.

ЛемінгНет - отакий термін придумав, помітивши, що і на ФоРуМі не обійшлося без обговорення чергового проекту для бажаючих побігати натовпом на ще один "суперпроект" (а хоча чого в лапках - проект справді супер, настільки легко люди напевно ще ніколи гроші не віддавали, навіть Кролика Тобі їсти не довелося).
ЛемінгНет - мережа для лемінгів, знаєте є такі чарівні тваринки, які періодично збираються в купки по мільйону (!) і біжать топитися в найближчу водойму.

Зробив власну сторінку закладок на відповідному сервісі. Давно такий шукав, але знайшов лише зараз.
http://www.blinklist.com/apele/
підтримує приватні та публічні закладки, теги, швидко працює, зручний.
Передісторію питання можна почитати тут
Підкажіть онлайн-сервіс для збереження закладок (bookmarks) - Інтернет та мережі - Львів.

Раді представити новий проект на Рідному
-блог про кишенькові комп'ютери (КПК Palm, Pocket)та смартфони
На сайті публікуватимуться новини та авторські матеріали про КПК Палм, Покет та інші, огляди програмного забезпечення для них тощо.
Крім того, сайт обслуговуватиме магазин кишенькових комп'ютерів (реальний), що у скорому часі появиться у Львові.

Невелика стаття провідного фахівця з юзабіліті Веб-сайтів Якоба Нільсена Search Engines as Leeches on the Web уже встигла трохи наробити шуму.
Як і багато інших теоретиків та практиків Веб-технологій, Якоб Нільсен звернув увагу на те, що пошукові системи часто позбавляють користувача потреби заходити на сайт, з якого отримано інформацію.
Нільсен стверджує, що має місце тенденція до зміни характеру запитів користувачів до пошукових машин в напрямку конкретизації. Як наслідок, часто користувач задовольняє свою інформаційну потребу, просто переглядаючи результати пошуку. Важко сказати, наскільки правий Нільсен, але слід мати на увазі, що він має серйозну аналітичну службу, яка досліджує поведінку людей у Вебі.
Відзначу також, що деякі аналогічні проблеми взаємодії пошукових машин та інших сайтів уже обговорювалися на ІТ-Аналітика (зокрема ось тут - Пошукові системи та інтелектуальна власність )
У своїй статті Нільсен фактично декларує необхідність виходу сайтів з під залежності від пошукових систем.
У завершальній частині статті автор пропонує власникам сайтів ряд механізмів, які мають допомогти звільнитися від такої залежності. Це зокрема наступні засоби:

Підведено підсумки по вступу на повну вищу освіту (5-й курс) по інституту, де я є деканом.
Отже, завдяки новим правилам переводу студентів на 5 курс на бюджетне (безкоштовне) навчання змогло перейти понад 60% тих студентів, які навчалися за комерційні кошти.
Щоправда така ж кількість (в абсолютних числах) студентів-бюджетників, що мали низький рейтинг, змушені були переукласти угоди на комерційне навчання або покинути вуз взагалі.

Цього року в Львівській Політехніці відбулися дуже суттєві зміни у процедурі переведення студентів на 5 курс (післябакалаврську освіту). Думаю, аналогічні зміни відбулися або відбудуться у скорому часі і в інших вузах (принаймні в тих, де передбачена бюджетна форма освіти).

Тому дуже раджу прочитати даний матеріал, усім хто ще не знайомий з нововведеннями, але вчиться на 1-4 курсах, чи планує поступати в вуз, чи має серед близьких людей таких студентів.

Учора отримав нове призначення - декана Інституту комп'ютерних наук та інформаційних технологій НУЛП, першого заступника директора Інституту.
Основні напрямки моєї роботи - наукова робота Інституту, магістратура, аспірантура. Тобто усе що пов'язане з вищою над бакалавратом діяльністю Інституту.
Роботи багато, почав нею займатися ще наперед, коли призначення ще не відбулося, але було плановане. Тому і писати не міг.

Уже пару днів Google припинив публічну трансляцію рангу сторінок, зокрема не відображається PageRank у популярному Google Toolbar та його клонах, не видається PageRank також і на публічних сервісах.

Це може значити одне з двох
1 - виникла якась технічна проблема (наприклад упав відповідний сервер Гугла)
2 - Гугл свідомо припинив трасляцію PageRank. Цілком можливо - як засіб проти свідомої торгівлі даним показником (посиланнями з зі сторінок з високим PageRank). Явище торгівлі PageRank почало набувати системного характеру, можна було говорити про уже частково сформований ринок з цінами, попитом, пропозицію та торговими точками.

Практично запустили (я з колегами) новий новий сайт - "РЕНОМЕ". Робота, вакансії, резюме, ринок праці. Розміщення, пошук роботи та кадрів. Допомога в працевлаштуванні Це інтернет-служба пошуку роботи та працівників.

Сподіваюся додатково до даного ресурсу в скорому часі запустити відповідний інформаційно-аналітичний журнал з цікавим та кваліфікованим редактором (який і став ініціатором проекту "Реноме" )

Я, як викладач, з великим сумом мушу відзначити байдужість частини батьків та дітей-абітурієнтів щодо вибору майбутнього фаху :(
В результаті діти поступають далеко не на ті спеціальності, на які би їм вартувало. Вибір здійснюється або по "модній назві" або за інерцією.
Перший випадок особливо болючий для майбутнього студента. Адже тепер в період комерціалізації освіти кожен освітній заклад прагне ефектніше подати свої спеціальності, називаючи кафедри та факультети якомога модніше.
От і поступає абітурієнт на "курорти і туризм" не усвідомлюючи, що там його вчитимуть економіці, а не ходінню по горах,або на "Прикладну лінгвістику", не усвідомлюючи, що його чекає щонайменше 50% предметів на компютерну тематику з числа тих, що він вивчатиме. Або на "Культуру", не розуміючи, що готують там бібліотекарів :(. Я не проти бібліотекарів, але вважаю, що кожен має усвідомлювати, на яку спеціальність він збирається потратити 5-6 років свого життя.
Звичайно, можна сказати що це вина ВУЗу. Проте для комерційних вузів - це спосіб вижити і покраще продати свій товар (освіту). А державні вузи, хоч і чесніші в цьому питанні, але настильки громіздкі, що в них просто нема ефективної системи розяснення, що де вчать.
Але в будь-якому разі вирішується доля абітурієнта, а не когось іншого. Тому він чи його батьки повинні чітко розуміти куди він іде вчитися і які навчальні предмети його чекають. Якщо такої інформації нема - можна
1 Сходити в деканат та на кафедри, куди планується поступати. Вам дадуть розяснення
2 Подивитися розклад - побачити які предмети вивчають студенти. Теоретично можна попросити навчальні плани для ознайомлення (хоча розкладу уже достатньо для попереднього аналізу).
3 Взяти приватні консультації в студентів старших курсів, випускників та викладачів, щодо напряму освіти. Думаю, не відмовлять. Притому до суб'єктивних оцінок студентів не раджу прислухатися, краще попросити показати конспект чи інші навчальні матеріали. Випускники та викладачі - уже більш об'єктивні в своїх судженнях.
4 Попитатися у загалу (зокрема в Інтернеті)
5 Поцікавитися в кадрових агенствах (на сайтах, відділах працевлаштування, кадровиків і тп) щодо реального та перспективного попиту на ринку на фахівців вибраної спеціальності.

Задіяння згаданих (і інших механізмів) дозволило би з мінімальними втратами часу (день-два максимум) зрозуміти чи вибрана спеціальність буде справді цікавою для майбутнього студента, чи він вчитиметься лише заради "корочки" чи броні від призову.